Родоводи одного села

Карта 1855 року

Село Капустинці має досить давню історію. Воно було засноване на початку ХVII-го століття вихідцями із містечка Кальник (чи його околиць). Версія про кальницке коріння першопоселенців до останнього часу ґрунтувалася винятково на збережених переказах, які наприкінці минулого століття уже більше сприймались, як одна з легенд. Але дослідження Румянцевського опису, розпочате автором у 2011 році, подарувало несподівану знахідку: запис, який підтвердив цю версію, а також дав можливість висловити припущення про дату заснування села. На аркуші 399 у 317-й книзі  при описі капустинської церкви було сказано:

Та церковь издревле на свободном месте состоит, когда еще во время руины с той стороны Днепра, с местечка Калника народ досколко семей пришол и осаду(?) того села Капустинец . . . учинил.

Мимоволі виникало питання: яка саме руїна малася на увазі? Якщо часи визвольної війни 1648-1654 років, то це було помилкою. Капустинці на ту пору уже не один рік існували, раз про них було відомо Боплану, який досить точно розташував їх на своїй  знаменитій карті, та й у написанні назви не помилився.

А ось історія Кальника розповідає нам про свою Руїну. У 1612 році на нього налетіли татари. Все було зруйновано, а людей (кого не вирізали) погнали у рабство. І протягом наступного десятка літ на місці колишнього багатолюдного містечка панувала пустка.

За тими ж переказами старожилів, наведеними у книзі спогадів І.Г.Козуба «Доба і доля»

. . . околиця містечка Кальника звалася Капустинці, бо там, мовляв, жили посполиті якогось панка (шляхтича Ягоди?), вирощуючи для нього капусту. Згодом вони нібито втекли за Дніпро й осіли саме на Супої, давши й ім’я тому осідкові.

Версія щодо подібної околиці Кальника підтвердження не знайшла, але вінницькі краєзнавці В.Мацько та О.Рудник розповідали, що неподалік села Паріївка Іллінецького району, яке розташоване на відстані менше 10 км від Кальника, є місцевість із назвою Капуснисько. Саме коло цієї місцевості початково знаходилася Паріївка, доки у 17 столітті (чи не в тому ж 1612р?) не була знищена. А, коли врахувати, що та Паріївка, як і частина Кальника належала одному власнику (наприкінці 16 століття – Ярошу Янчинському, а на початку 17-го – Якиму Корецькому та його дружині Ганні), то цілком можливо, що саме там прихована таємниця зачаття Капустинець.

Надзвичайно цікаво було б знайти, чи розгадати прізвища перших поселенців, але поки є дані лише про мешканців, чиї роки народження випадають на другу половину 17-го століття. Зате часова щільність збережених даних дуже велика. Ревізії Переяславського полку, до яких внесені глави сімей, охоплюють період з 1726 по 1752 рік. Далі йде Генеральний опис Лівобережної України.  В Капустинцях він проводився у 1767-68 роках. Збереглися не лише описи усіх дворів, їх мешканців, господарства, маєтностей та основного заняття капустян, але і копії різних документів на право володіння угіддями та певні пільги.

Найдавніша збережена метрична книга Михайлівської церкви села Капустинець датується 1779 роком, а сповідний розпис – 1788-м. З деякими пропусками записи про народження прихожан цієї церкви, хай і розкидані у різних архівах, але охоплюють період з 1803 по 1916 рік. У Полтавському та Чернігівському обласних архівах зберігаються сповідні розписи капустинської церкви за 1800-1859 роки.  Про шлюби та про померлих відомостей знайдено менше, але усі ці дані в комплексі, завершені посімейним списком 1912-18 років, дозволяють вибудувати досить повні родоводи практично кожного , чиї діди і прадіди (а то і більш давні предки) народилися у цьому селі на лівому березі невеликої, але в минулі часи досить повноводної річки Супій.